У раціон кальмарів входить риба, інші молюски, і навіть більш дрібні представники його виду.
Потомством тварини отримують лише раз на рік. Самка відкладає яйця, а самець вручає їй свої статеві клітини в чомусь типу мішка. Після чого на світ з’являються личинки. Провести на світ своє потомство вони будуть готові вже через рік-два. До закінчення третього року життя тварина гине.
Життя кальмарів не «цукор». Бо як полюють на них всі, кому не лінь – від людей до дельфінів і птахів. Не перетворитися в чужу здобич м’якотілим допомагає їх здатність швидко пересуватися, і наявність чорнила. Викидаючи їх у воду, вони збивають з пантелику супротивника.
Серед кальмарів дуже цікаві такі як: кальмар-порося (дуже маленький і з вигляду схожий на мордочку свині), скляний кальмар (прозорий, як скло, виділяються лише очі і травні органи)
Каракатиця.
Тварина не дуже велике, його довжина може бути всього кілька сантиметрів, а може бути і 30. Живуть недовго, до 2 років. Компанію не дуже шанують, найчастіше проводять час наодинці, особливо не перебігаючи з місця на місце. Це правило порушують лише коли приходить пора розмножуватися.
У цих безхребетних навіть існує якась подоба шлюбних ігор. Правда відразу після запліднення яєць, дорослі можуть відійти в інший світ. На відміну від багатьох молюсків, на полювання каракатиця йде завидна, якщо ж вона сама ризикує стати здобиччю, заривається у пісок, використовуючи для цього свої плавці.
З вигляду тулуб каракатиці нагадує приплюснутий циліндр. Всередині нього є якась подоба кістки – перетворена раковина. Цей плат не тільки служить щитом для внутрішніх органів, пролягаючи через усю спину, але й допомагає контролювати швидкість руху тварини, наповнюючи водою відсіки, на які ділиться. Що стосується нервової системи головоногих молюсків, то вона розвинена набагато більше, ніж у інших представників виду.
