Мантія, або шкірна складка оточує тіло черевоногих молюсків. Зверху вона приросла до зовнішнім покривом, а знизу немає, завдяки чому утворилась мантійна порожнина. Для того, щоб туди могла потрапити вода, в складці є вузький отвір.
Мантійна порожнина заповнюється не тільки для того, щоб була можливість пересуватися, випускаючи різко воду через ворону (сифон), але і для того, щоб дихати. Адже там розташовані зябра. Як правило, їх два, буває і чотири. А так само виходять туди анальний отвір, статеві.
Дуже сильні щупальця головоногих буквально усипані десятками присосок. Ці чіпкі пальці спочатку зароджуються в зачатки ноги. Із зростанням особини вони переміщаються вперед і обрамляють рот.
Служать щупальця не тільки як ноги (тобто для пересування), але і як руки, щоб схопити здобич. Але мозок посилає певні сигнали кінцівок нечасто. У більшості випадків вони просто хаотично рухаються, піддаючись впливу нервових клітин.
Всередині:
Якщо у представників інших класів молюсків кров безперешкодно ллється по всьому тілу, омиваючи органи, то кровоносна система головоногих молюсків – замкнута. А сама кров не має яскраво-червоне забарвлення, вона, можна сказати, безбарвна. Причина проста – в ній немає гемоглобіну.
На його місце встав гемоціанін (у його складі сліди міді). Внаслідок чого безхребетне і стало «блакитних кровей», тобто при ранах кров перетворюється в синювату рідина. Будова серця така: шлуночків один, передсердь два (у рідкісних випадках — 4).
Стукає воно зі швидкістю три десятка разів у хвилину. Унікальний молюск тим, що у нього є ще два серця, зябрових. Вони потрібні, щоб ганяти кров через органи дихання і забезпечувати їх киснем.
