Особливості та середовище жулана
Жулан— родич горобця, вони відносяться до одного загону. Це пташка не надто велика, завдовжки до 18 см, а вагою лише 28р.
Навіть зовнішністю ці родичі схожі, тільки жулан звичайний трохи яскравіше оперенням.
І, звичайно, самець найбільш красивий. Головка у жулана сірого кольору, а крила і спинка з червоним відтінком. Уздовж очей йде яскрава чорна смужка. Грудка і живіт світлі, з легким рожевим відтінком, а хвостик чорно – білий. Самочки набагато скромніше.
Молодь, як і самки, не мають надто помітною забарвлення, щоправда, вони строкатіше самочок. І у молодого покоління ноги світліше, ніж у батьків. У пташенят і зовсім ноги світлі.
Цікаво те, що при співі жулан копіює голоси і трелі інших пернатих. Правда, голос у нього не надто гучний, і насолоджуватися руладами проблематично, та і почути цього співака вдається нечасто.
Птаха хоч і не велика, але дуже грізний хижак, серйозний помічник у садах і городах, адже вона винищує не тільки безліч комах, але ловить навіть мишей.
Цей дивовижний пернатий хижак вибирає для життя такі ліси, де великий простір зайнято чагарником, де багато світла. Йому підійдуть і площі після пожежі, добре себе почуває на узліссях, у скверах, паркових та садових зонах.
Зустріти жулана звичайного можна в Європі і в Азії, але з-за того, що він не переносить сильних холодів, то з наближенням холодів він відлітає в Африку.
Характер і спосіб життя птиці жулан
Не даремно ці птахи вибирають кущі. Вони люблять довго просиджувати на самій верхівці куща, у якого колючі гілки, і вертіти головою в усіх напрямках.