Часто між двома самцями трапляються жорстокі сутички, кидаючись один на одного, вони стикаються лобами й рогами, поки один з суперників не залишиться лежати переможеним.
При таких боях тварини часто наносять страшні рани, від яких згодом можуть загинути. Переможець забирає собі вподобали самочок в гарем. Період гону триває близько 10 днів.
У сильного і здорового рогаля в стаді зустрічається до 50 самок, а наприкінці весни у кожної з них з’явиться від одного (у молодих самок) до трьох сайгачат. Перед початком пологів самки йдуть в глухі степу, подалі від водопою. Це єдиний спосіб захистити себе і своїх дітей від хижаків.
Перші кілька днів дитинча сайгака практично не рухається і лежить, припавши до землі. Його шерсть практично зливається з землею. Лише кілька разів в день мама підходить до свого малюка, щоб погодувати його молоком, а в інший час просто пасеться неподалік.
Поки дитинча ще не зміцнів, він дуже вразливий і стає легкою здобиччю для лисиць і шакалів, а також для здичавілих собак. Але вже через 7-10 днів сайгаченок починає слідувати за своєю мамою по п’ятах, а більш ніж через два тижні може бігати так само швидко, як і дорослі. В середньому в природних умовах сайгаки живуть до семи років, а в неволі їх термін життя досягає дванадцяти років.
Як би не був древен даний вид парнокопитних, він не повинен стати зниклим. На сьогоднішній день на території РФ і Казахстану прийняті всі заходи для збереження сайгаків. Створені заповідники і заказники, основна мета яких-зберегти цей оригінальний вигляд для нащадків.
