Квезали мають настільки незвичайний зовнішній вигляд, що племена майя вважали цих пернатих священними і поклонялися їм, як богу повітря.
Для своїх ритуалів індіанці використовували пір’я цієї птиці, дбайливо відловлювали квезаля, висмикували перо і випускали птицю туди, де вона була виловлена.
Вбити цю птаху або завдати їй шкоди не наважився б ніхто, це означало принести страшну біду всьому племені. У той час квезали у великій кількості населяли тропічні ліси.
Проте, часи змінювалися, племена розгромили, а на чарівну птицю почалася така охота, що дуже швидко вона опинилася на межі цілковитого зникнення.
Пізніше, люди схаменулися, що можуть втратити «живу казку», птиця була занесена в Червону книгу, але відновити чисельність не вдалося.
Чисельність виду зменшується і донині, тепер вже від того, що безжально вирубуються тропічні ліси, де квезаль мешкає.
Та й браконьєри не сплять, занадто розкішні пір’я має беззахисний пернатий, за свою красу і розплачується.
Розводити цих пташок не вдається — дуже вони люблять свободу і в неволі тут же гинуть. Не дарма ж в Гватемалі квезаль є символом свободи.
Характер і спосіб життя квезали
Квезали не надто люблять галасливі суспільства. У сухий і жаркий сезон птах віддає перевагу відлітати вище і розташовуватися на висоті 3 тисячі метрів над рівнем моря.
Коли починаються дощі, птах селиться нижче (до 1000м). Там птахи відшукують дерева з дуплами, в яких можна спорудити гніздо. Причому, таке дупло для гнізда має бути не нижче 50 м від землі.
