Географічне населення цих птахів на сьогоднішній день не настільки поширене, як в часи СРСР. Найбільша їх кількість спостерігається на узбережжі Охотського моря, на сході Забайкалля, на півдні Якутії.
Дикуша мешкає в основному в ялинових лісах. Для неї ідеальним середовищем існування є тінисті поляни, що відрізняються вогкістю, де проростають густі хащі брусниці, лохини, морошки. Для них переважно земляний покрив, де є достатня кількість густого моху.
Чисельність дикуши помітно зросла в 90-х роках минулого століття. Велика кількість молодняку було розвезено по багатьом зоопаркам, наприклад, в Новосибірському зоопарку і зараз ведеться робота по збільшенню чисельності цього виду птахів. На жаль, браконьєри продовжують свою роботу, хоч полювання на дикушу карається законом.
Характер і спосіб життя дикуши
Дикуша любить спокійно сидіти на гілках дерев, щоб ніхто її не бачив. Цей птах не полохлива, до її превеликий жаль. Саме цей фактор послужив занесенню дикуши в Червону книгу.
Птахи ведуть відокремлений спосіб життя, рідко коли збиваються в зграї. Їх малорухливість допомагає бути непоміченими у гілках дерев. Навіть на гілках вони поселяються всього на 2-ух метрів від землі.
Не літають на далекі відстані, воліють сидіти на одному місці. Своєрідне поведінка дикуши полягає в тому, що вона при переляку, виявленні поруч людини не летить геть, а навпаки, підлітає ще ближче і з цікавістю спостерігає за людиною.
Саме тому дикуша — легка здобич для мисливців, адже і витрачати патрони на них не потрібно. Досить начепити багато мотузок і один раз спокійно зібрати попалися в петлі особин.
