Живуть представники виду в Південній Америці. Інших ведмедів на континенті немає. Очкові ж навчилися залазити на великі кактуси, дістаючи плоди на їх верхівках. Ще південноамериканські клишоногі люблять цукровий очерет і мед, лише зрідка ловлячи комах.
Очкових особин іноді вписують у види бурих ведмедів. Однак до них ближче барибал, грізлі, малайська і гімалайський клишоногі. Між ними можливе перехресне схрещування з отриманням життєздатного потомства. Між же очковим і бурим видами присутній репродуктивна ізоляція.
Малайський ведмідь
Серед ведмежих він найменший. Маса звіра не перевищує 65 кілограмів. У довжину тварина одно максимум 1,5 метра. Проте розміри оманливі. Малайські клишоногі найагресивніші серед ведмедів. Втім, деяких людей це не лякає.
Малайських ведмедів тримають у дворах замість собак. Так роблять жителі Азії. Саме там мешкають мініатюрні ведмедика. Вони типові для В’єтнаму, Індії, Китаю, Таїланду, Індонезії та Китаю.
Малайський ведмідь відрізняється наявністю додаткової шкіри на шиї. Покрова тут багатошаровий, товстий, наче у слона. Так клишоногі виду захищаються від нападів диких кішок, хапають за шию.
Малайська звір — рідкісний вид ведмедя, занесений в Міжнародну червону книгу. Там тварина названо бируангом. Це офіційне ім’я виду.
Губач
Зовні ведмідь походить на мурахоїда або лінивця, проте генетично і за родовими ознаками відноситься до ведмежим. Багато хто називає тварину губачом. Губи ведмедя як би виступають вперед, злегка відігнуті. Ще у азіатського клишоногого довгий язик. Їм звір дотягується до меду у вуликах, термітів і мурах в їх будиночках.
