Оскільки голод – не найкращий вихователь моральності, то ведмедика запросто можуть потягти з ферми ягняти, вівцю, козу або курку. А коли вже зовсім голодно, то і падаль піде для поповнення шлунка.
Розмноження та тривалість життя
Єдиний час, коли в добродушній ведмедя прокидається агресія і войовничість, це період спарювання, який припадає на червень– липень. Самка ж, готова до зачаття, приймає залицяння кавалера, і деякий час пара знаходиться разом.
Правда, спільне проживання триває недовго. Ледь відбудеться спарювання, як ведмідь і ведмедиця розходяться по своїх справах – самець продовжує свої обходи, а самка починає готуватися до народження потомства.
Для цього вона влаштовує собі барліг. Берлога готується особливо ретельно, адже ведмедиці доведеться зимувати там разом з ведмежатами. Через 180-220 днів після спаровування (січень-лютий), у барлозі з’являються нові мешканці – два або три маленьких, сліпих ведмедика.
Вага такого малюка не перевищує 300 грамів, але молоко ведмедиці настільки поживна, що вже на початку весни підросли діти сміливо виходять з барлогу разом з мамою.
На фото дитинчата барибала з ведмедицею
Ведмедиці дуже дбайливі і суворі матусі. За своїми дітками вони не тільки пильно дивляться, але й навчають їх усім життєвим премудростям. Але малюки є малюки – вони постійно знаходять час для боротьби і сутичок.
До речі, мати їх у цьому не обмежує, адже така боротьба не порожні іграшки, малюки вчаться бути сильними і спритними. Весь цей час мати вигодовує дитинчат молоком. Навіть після того, як молоді ведмеді стануть досить дорослими, і їм виповнюється рік, вони запросто можуть прикластися до материнських сосків.
