У даний момент порода український левкой ще знаходиться в стадії формування, тому для цих тварин діють попередні вимоги до стандартів зовнішності.
- Загальний вигляд.
Гнучка сильна кішка, з подовженим тілом, наявністю еластичної шкіри і допустимими складками.
- Голова.
Повинна вписуватися в дуже пропорційний клиновидний п’ятикутник.
- Морда.
Не вузька, не загострена, але і не тупа. Підборіддя чітко окреслено, однак без ознак грубості. Ніс середньої довжини з плавним переходом спинки в лоб.
- Вуха.
Відмітна ознака й домінуюча генетична основа породи. Повинні бути в міру великими, обов’язково – широко розставленими, з товстим і коротким стоячим хрящем, і круглими, загнутими вперед, як пелюстки у квітів, кінцями. Довжина загнутого фрагмента не повинна бути менше ніж одна третина від загального розміру вуха.
- Очі.
Допускається будь-який колір. Форма ж повинна бути раскосой і мигдалеподібної, а погляд тварини – розумним, живим, має зміст і відбиває емоції.
- Хвіст.
Середньої довжини, з вираженим моментом звуження, пропорційний відношенню до загальних габаритів тварини.
- Шерсть.
На даний момент допускається три варіанти – повністю без шерсті, з «велюром» по всьому тілу до трьох міліметрів, із залишковими фрагментами оволосіння. Однак, для племінного розведення відбираються повністю голі тварини і в майбутньому наявність будь-яких натяків на шерсть стане вважатися выбраковывающим дефектом.
- Шкіра.
Допускаються складочки по всьому тілу, включаючи своєрідні «панчішки» і «шкарпетки» з еластичної тканини шкіри на лапках. Однак, необхідно, що б ці елементи були пропорційні.
- Забарвлення.
