А в роті у кожної тварини – 38 зубів, з добре розвинутими задніми, перетирающими їжу і з найпотужнішими тригранними іклами спереду, повністю такими ж, як і у будь-якого хижака.

Багато біологів вважають, що коли-то пекарі не тільки задовольнялися падлом і травою кормом, але й полювали. Зараз же, ікла йдуть в хід тільки для захисту від природних ворогів – пум і ягуарів, і для розривання плоті великої падали.

Резюмуючи розповідь про цих, малознайомих людини, дивовижних тварин, потрібно згадати про історію назви — свині пекарі, чому їх так назвали не менш цікаво, ніж вони самі.

Коли європейці-першовідкривачі освоювали американський континент, вони зіткнулися з досить контактним і доброзичливим індіанським племенем «тупі», чиї нащадки досі проживають у сучасній Бразилії.

Побачивши вдалині групу незвичайних тварин, португальці стали на них показувати, кричачи «Свині, дикі свині», а індіанці підхопили словом, що звучить для вух європейців, як «Пекарі».

Через якийсь час стало відомо, що «пекарі» — це було не одне слово, а дещо і перекладається ця фраза, як «утворюючи багато лісових стежок звір», що дивно красиво і точно описує свиней пекарі.

Дивіться також:  Тварини Мексики. Опис, назви й особливості тварин Мексики
Back to Top