Взагалі ця порода відрізняється підвищеною балакучістю. Якщо вірити науковим дослідженням, кішки можуть видавати до 100 різних звуків, серенгеті, напевно, може і 200. Причому кожне її «мяу» звернено до господаря, оскільки спілкуючись між собою, кішки не нявкають.
Зв’язок з людиною у серенгеті дуже міцна, ці тварини часто труться об ноги, лапою або боданием просять, щоб їх погладили або почухали. Тут знову проявляється характер домашнього сервала: не отримавши бажаного, кіт буде наполягати на своєму до переможного, і йому наплювати, що господар працює за комп’ютером, дивиться захоплюючий фільм або просто спить.
Кішки серенгеті, дикі прототипи яких відрізняються спритністю і безстрашністю, теж не ликом шиті. Вони ніколи не дадуть себе в образу, можуть напасти на собаку, вдвічі перевершує за розмірами, геть забуваючи при цьому про інстинкт самозбереження.
Якщо в будинку кілька тварин – серенгеті, швидше за все, буде домінувати. Це відноситься і до собакам і кішкам, у разі, якщо вони не хочуть жити по його правилах – будуть постійні сутички і з’ясування стосунків.
У сімейному котячому колі серенгеті зовсім інші. Якщо кіт і кішка живуть разом, самець з радістю піклується про потомство. Мама-кішка сама привчає малечу до лотка і дорослої їжі.
Ця порода кішок дуже любить прогулянки. З таким вихованцем цілком можна ходити на шлеї, серенгеті не тягнуть і впевнено себе почувають на вулиці, що не властиво кішкам.
Оборотна сторона це тяги до свіжого повітря – серенгеті схильні до втеч. Причому як з квартири, так і заміського будинку. Можна забити всі можливі лазівки і поставити решітки, не допоможе: серенгеті знайде спосіб ухилитися. Така поведінка зовсім не говорить про те, що вихованцеві в квартирі погано, вся справа в банальному цікавості – кішці треба обстежити незнайому місцевість.
