Видно секрет такого явища криється у механізмах еволюції, а одногорбий верблюд, як і його побратими, також виявився нагороджений цією особливістю.
Жителі пустелі, з глибокої давнини і навіть донині, багато в чому залежні від цих працьовитих невибагливих тварин. Араби вважають таких створінь найбільш цінним подарунком Аллаха.
Робоча сила верблюдів завжди була незамінна. Вони возять на собі воду, допомагають обробляти землю і переносять тяжкості. Це настільки ввійшло в повсякденність, що звичної мірою ваги для стародавніх народів сходу став верблюжий в’юк.
Хутро тварини завжди давав людині одяг. Його багате жирами, смачне м’ясо служило людям харчуванням, як і молоко верблюдиць, яке, будучи розведена водою, прекрасно втамовує спрагу.
Дромадеры приручені і використовуються людьми настільки давно, що про їх дикому образі життя вже не існує практично ніяких відомостей, хоча одногорбий одомашнена верблюд увійшов у життя людини, за деякими відомостями, все-таки пізніше, ніж його двогорбі побратими.
Але дромадеры не тільки стали годувальниками і безвідмовними помічниками мешканців пустелі, але й заслужили визнання їх своїми цінними якостями. Вони краще переносять спеку, ніж двогорбі верблюди, навіть дають більше молока.
З грецької «дромайос» перекладається, як швидкохідний, і цим розкривається весь сенс назви дикого одногорбого верблюда, який зумів і в жвавості перевершити своїх родичів.
Ці тварини — чемпіони не тільки в роботі, але не раз ставали переможцями, беручи участь у знаменитих верблюжих перегонах, популярних у арабських народів з незапам’ятних часів. Кочові племена пустель і в наші дні використовують цих істот, як в’ючних тварин і єдиний транспортний засіб.
