Постійний справжній «будинок» має тільки один вхід, безліч отнирків, розгалужень, що закінчуються «камерами» зберігання запасів, утеплену «кімнату», в якій ховрах безпосередньо живе – вона розташовується на глибині від 40 до 130 см, і це залежить в першу чергу від клімату – чим холодніше зими, тим глибше нори.
Тимчасові захисні норки зовсім інші, вони не мають спальних і коморах відділів, але зате мають кілька виходів. Розташовують їх ховрахи поблизу місць, де добувають їжу. Цими спорудами користується вся колонія звірів, незалежно від того, хто саме їх рив.
Зоологи активно сперечаються вже багато років, так і не прийшовши до єдиної думки, про те, є чи в колоніях цих тварин соціальна ієрархія і організованість.
Однак, незважаючи на те, що вчені на це питання так і не можуть відповісти, в природі зустрічаються ховрахи, що живуть поодинці. Були вони вигнані з колонії, або ж є добровільними відлюдниками – невідомо, відомо лише що такі тваринки є.
Живуть ховрахи осіло, постійно на одному місці, не здійснюючи переселень з-за їжі. При відсутності їжі, ховрахи проходять в її пошуку по всій окрузі і принесуть здобуте в нору.
До міграції звірів може змусити тільки ліквідація їх місць проживання та загроза життю, що і відбувалося при распашках цілинних земель, аж до 1980 року. Активні звірята в денний час, з ранку до вечора, але тільки при гарній погоді. Якщо йде дощ – ховрах зі свого «будиночка» не вийде ні при яких умовах.
Характер у ховраха нагадує характер його далекої родички – білки. З тією лише різницею, що цей звір набагато менше довірливий по відношенню до людини.
