Особливості та середовище червяги
Звичайного хробака знають практично всі. Але мало кому відомо, що на землі існують земноводні, які дуже схожі на черв’яків, вчені їм навіть дали схожу назву – червяги (їх ще називають цецилиями).
Якщо розглядати черв’яка і червягу на фото, то навряд чи знайдуться відмінності. Зовнішній вигляд обох цих створінь дуже схожий, тіло так само поділене на сегменти.
Однак, є істотні відмінності. Розмір цецилії набагато перевищує розміри черв’яка, червяги досягають 45 см в довжину.
А якщо зустріти червягу Томпсона, яка має довжину тіла 1,2 метра, то з черв’яком її ніхто не сплутає.
До речі, червяга Томпсона або велетенська червяга, вважається найбільшим безногим земноводним в світі.
На фото червяга томпсона
Ще одна серйозна відмінність червяги від хробака – великий рот і серйозні, гострі зуби. Червяги мають на нижній щелепі два ряди зубів.
Та й взагалі, над цим створенням природа попрацювала більш відповідально – у цецилії є скелет, який включає в себе грудні хребці, поперекові хребці, ребра, череп, а ось крижі відсутня.
Під шкірою у цього представника фауни знаходяться невеликі лусочки округлої форми. А сам шкірний покрив покритий залозками, що виділяють слиз.
Очі майже зредуковані. Червяга заповнює їх слабкість гострим нюхом і почуттям дотику.
Червягу можна назвати самою розумною амфібією серед своїх одноплемінників — особливості будови мозку доводить, що розвиток цієї тварини значно вище родичів.
Але ось кінцівок ці земноводні не мають. Може здатися, що це створення складається з голови та хвоста, насправді ж, хвоста червяга не має, у неї просто довге і вузьке тіло.
Колір тіла дуже непоказний. Ці особи можуть бути пофарбовані від сіро-коричневі тонів до чорного кольору.
Але є і особливі «модники», які мають блакитний колір шкіри (наприклад, блакитна камерунська червяга Victoria Caecilian), і насичено – жовтий.
Сімейство цих земноводних досить велика, відомо понад 90 видів. І всі вони влаштувалися в Африці, в Азії та Південній Америці, зустрічаються в центральній Америці.
Цікаво, що в Австралії, де почуваються комфортно найрізноманітніші звірі, червяг немає.
На фото жовта червяга
Характер і спосіб життя червяги
Спосіб життя у цій амфібії підземний. До цього пристосований і весь її організм – у неї немає очей, тільки слабкі зачатки, зі слухом теж негаразди — бідолаха не має ні барабанної перетинки, ні навіть самого слухового отвору, звідси і глухота.
А як ще це назвати, якщо вловлює це створення звуки, що мають частоту 1500 герц.
Але, схоже, сама червяга не надто переймається. Та й справді — кого їй там слухати під землею?
Їй же не треба прислухатися і остерігатися ворогів, її навіть кроти не їдять, дуже отруйна слиз виділяється у неї на шкірі.
У червяги є більш важливе заняття – вона копає шлях під землею, вишукуючи собі поживу.
А ось землекоп з цього створення прямо професійний. Невелика голова прокладає шлях, точно таран, а тонке тіло, вкрите слизом, просувається вперед без праці.
На фото кільчаста червяга
Харчування червяги
Ось тут –то і згадаєш, про схожість черв’яка і червяги. Якщо черв’яка –мисливця при багатої фантазії ще можна уявити, то його видобуток, яка добровільно буде чекати, поки черв’як до неї добереться і почне її мусолити беззубим ротом – уявити просто неможливо.
Тому дощовий черв’як і харчується тільки рослинними залишками. Зовсім інша справа – червяга.
Раціон у цій амфібії не бідний і далеко не рослинний, а пересувається це створення так само неквапливо.
А междлу тим, «на стіл» йдуть різні дрібні змійки, молюски, «побратими»-черв’яки, а деякі кільчасті червяги воліють мурашок і термітів. Тобто все дрібне і живе, що потрапить на зуб.
До речі, потрапити на зуб було б зовсім не просто, якби природа не наділила червягу отрутою, який знаходиться в залізяках.
Ця отрута просто рятує це земноводне і від нападу ворогів, і від голоду. Це отрута паралізує дрібних тварин, і вони не можуть захиститися від повільної червяги. Тієї залишається тільки вхопити ротом видобуток, затримати зубами і проковтнути.
На фото червяга эйзелта
Розмноження та тривалість життя червяги
Розмноження цих земноводних вченими ще повністю не вивчений, але абсолютно точно відомо, що у червяг відбувається повноцінне парування, яке триває близько трьох годин.
У водних особин існують навіть спеціальні присоски, які дозволяють «закоханим» довгий час перебувати разом під час акту, адже у воді без присосок і зовсім неможливо було б червягам утриматися один біля одного три години.
Взагалі, потомство – питання серйозне для цих створінь. Так, наприклад, червяги, які водяться в Гватемалі, виношують яйця (а їх від 15 до 35), близько року.
Зате потім народжуються дитинчата дуже життєздатні, спритні і рухливі. А відбувається це так: в яйцеводе самки розвиваються яйця, але коли в яйці запас жовтка вичерпується, личинки вибираються з оболонки яйця, але народжуватися на світ не поспішають, ще досить тривалий час вони знаходяться в яйцеводе самки.
А харчуються дітки прямо самої мамою – тобто, стінками її яйцепроводу. Для цього у маляток вже є зубки. До речі, киснем їх теж постачає мати.
А коли приходить час, личинки вже покидають черево матері цілком сформованими особами. А до моменту свого дворіччя вони і самі можуть виробляти на світ потомство.
На фото червяга з дитинчатами
А деякі види червяг годують своїх новонароджених дитинчат власною шкірою. Малюки присмоктуються до матері і зшкрібають зубами з неї шкіру, що і є їх їжею.
У зв’язку з цим, такі годувальниці (наприклад, червяга Microcaecilia dermatophaga) до моменту появи малюків покривається ще одним шаром шкіри, який забезпечений великою кількістю жиру.
Це дивовижне тварина увагою вчених не звикло. Можливо, це пов’язано з трудністю його дослідження, але дуже багато питань по червягам так і залишаються невідомими.
Так, наприклад, ще немає точних відомостей про те, яка тривалість життя червяг в природному середовищі.
