Особливість породи і характер якутській коні
Якутська кінь одна з небагатьох давніх і морозостійких порід коней. Її коріння сягає далеко в минуле. Історичні дані свідчать, що така порода існувала в тридцятому тисячоліття до нашої ери.
На превеликий подив, через довгі роки, археологи почали знаходити останки подібних коней. Вони припускають, що предки якутських коней є вимерлі тундрові коні, що мешкають колись на землі.
Якутська кінь має унікальну здатність переносити навіть найсильніші морози. Взимку на півночі стрілка термометра опускається до — 60 градусів, а в літні час стоїть виснажлива спека.
Рідко яка тварина змогла б переносити такі перепади температури і складні умови існування. Якутській коні під силу все. Саме це дозволило цим крупно копитним досі не вимерти, продовжувати жити і розмножуватися. У справжні час розведенням якутських коней займаються на території Якутії.
У 1988 році якутські коні почали освоювати територію тундри і їм там дуже сподобалося. Вченим вдалося довести, що коні спокійно можуть прожити навіть на півночі. На сьогоднішній день було виведено три види подібних коней: північна, дрібний і крупний південні види.
Південний дрібний вид – це самі маленькі коні цієї породи. Вони не мало придатні до розмноження і їх не схрещують зі своїми родичами. Якутських коней можна зустріти на просторих долинах біля берегів ріки Лени.
На території півночі люди використовують коней в якості пересувної сили. Якутські коні сильні, міцні, витривалі і можуть пройти велику відстань без проблем.