Поглянувши на фото дінго, важко одразу визначити, що ця собака є настільки здичавілої (причому повторно), що її представники не здатні гавкати, а лише вити і видавати гарчали звуки.
Собака дінго відноситься до однієї з найдавніших порід, тому про походження виду достеменно не відомо, проте існує кілька гіпотез і версій на цей рахунок.
За однією з них, дикі дінго беруть свій початок від китайської породи чубатих собачок, з іншого – представники виду були завезені в Австралію азіатськими мандрівниками, торговцями і переселенцями.
Існує ще міфологічна версія, яка говорить, що дінго є нащадком, що походить від змішування собак парио і вовків з Індії.
Особливості та середовище собаки дінго
На сьогоднішній день представників породи дінго можна зустріти фактично по всій території Австралії, а також у Таїланді, Філіппінах, Лаосі, Індонезії, М’янмі, Малайзії, га островах Борнео і Нова Гвінея.
Собака дінго один з головних хижаків австралійських островів
Довжина тіла тварини звичайно не перевищує ста двадцяти сантиметрів, висота дінго коливається в межах 50 – 55 сантиметрів. Хвіст – середніх розмірів, його довжина зазвичай – від 24 до 40 сантиметрів.
Вага собак дінго варіюється в діапазоні від 8 до 20 кг, причому самці значно крупніше й важче самок. Вченими було неодноразово відзначено, що представники собак дінго, які проживають на території сучасної Австралії, значно більше, ніж їх побратими з азіатських країн.
Шерстяний покрив дінго відрізняється густотою і короткою довжиною волосся. Хутро звичайно рудого кольору з різними відтінками. Морда і живіт трохи світліше іншого забарвлення, на спині навпаки – самі темні місця.
