Особливості та середовище птиці могильник
Просто дивно, чому така горда, красивий птах носить настільки неприємну приставку «могильник». Раніше вважалося, що цей орел харчується виключно падаллю, тому його так і стали називати.
Мало того, із-за того, що птах частенько віддає перевагу оглядати околиці на курганах, йому навіть придумали уточнення «курганний могильник». Однак, вже давно з’ясувалося, що основний раціон у орла становить свіжа дичину. Але, оскільки птах не може опротестувати свою назву, перейменовувати його так ніхто не став.
Орел могильник – великий хижак серед пернатих. Довжина його тіла складає 83-85 см, крила в розмаху досягають 2 м, а важить орел близько 4, 5 кг. Цікаво, що самки значно більші, ніж самці.
Забарвленням свого оперення могильник дуже схожий на беркута, тільки набагато темніше. І ще він менше беркута за розмірами. Розрізнити цих двох птахів можна ще і з пір’ям на голові та шиї, у могильника вони майже солом’яного кольору, а у беркуту темніше.
Ну, і у беркутів немає «эполетов» — білих плям на плечах. Але ці відмінності можна помітити лише у дорослих птахів, які старше 5 років, до цього часу молодь не має «остаточної» забарвлення.
Птах ця досить гучна. Кожна подія, навіть дуже незначне, супроводжується «коментарями». Чи то наближення суперника, поява якогось звіра чи людини, на всі птах могильник реагує гучними, каркають звуками.
І вже зовсім рідко замовкає крикун під час пошуку та залучення подруги. Голос могильника гучний, його можна почути на відстані кілометра. Крики різноманітні, іноді схожі на вороняче каркання, іноді нагадують собачий гавкіт, а іноді виходить тривалий, низький свист. Інші орли не так «балакучі».
